Кожного року, 18 травня, в Україні відзначається День пам'яті жертв
депортації кримськотатарського народу . У цей день 76 років тому за рішенням
Держкомітету безпеки кримські татари на десятиліття були позбавлені своєї
Батьківщини.
Чому так сталося? Адже протягом століть, кримські татари, як і багато інших
малих народів, проживали пліч-о-пліч на території Російської імперії, а згодом і СРСР.
Можна говорити про те, що кримські татари, колись, у сиву давнину. були ворогами
українського народу: вони здійснювали спустошливі напади на українські землі,
забирали в полон жінок та дітей , яких по Чорному шляху вели в Крим і продавали на
невільничому ринкові в Кафі. Діставалося і кримським татарам від козаків. Але така
протидія породила міцні антропологічні та культурні зв’язки між двома народами. І
коли у 1918 році постало питання про те, до кого приєднатися – до Росії чи України,
кримці схилялися до союзу з Україною.
Навіть прапори у нас схожі . І на українському, і на кримськотатарському
прапорах однакові кольори, але значення у них різне.
Жовтим кольором на кримськотатарському прапорові зображено тагму. Тамга –
символ кримськотатарського народу, родовий знак династії Гіреїв. Існує версія про те, що жовтий колір тамги – це колір золота, який символізує фізичну і духовну чистоту, а голубий – це колір скорботи. Якщо ці кольори зливаються, то дають зелений – колір життя, безсмертя, істини.
Упродовж історії знак тамги використовували на прапорах, монетах, яликах,
спорудах, могильних каменях, різних предметах.
11 травня 1944 постанова ДКО №5859 «Про кримських татар» була підписана
Сталіним. За цим підписом розпочалася примусова депортація кримців із Криму. Так, одним розчерком пера комуністичних правителів СРСР була вирішена доля цілого народу на наступні півстоліття. Мотивацією цього жахливого акту, стало звинувачення всіх осіб цієї національності у колабораціонізмі – співпраці з німецькими фашистами під час окупації півострова. Однак у тогочасній пресі ця акція отримала велемовну назву – «очищення Криму від антирадянських елементів».
Під час депортації з території Криму було виселено всіх кримців. 183 000
кримських татар було депортовано в безлюдні землі Східної Азії. Під час депортації та в перші роки після неї 80 000 кримських татар загинуло. Такі дії було визнано
геноцидом кримськотатарського народу.
Депортація кримців розпочалася рано-вранці 18 травня 1944 року. Насильне вигнання людей зі своїх домівок, їхнє етапування до залізниці і завантаження у завчасно накопичені на залізницях Криму вагони для перевезення худоби, здійснювалось солдатами і офіцерами військ НКВД, котрі ставились до нещасних людей вкрай жорстоко. Насильства застосовувалось в однаковій формі до дітей, старих, вагітних жінок. В усіх свідченнях співпадає одне – крики і лаяння військових, плач дітей, удари прикладами немічних. Прикуті до ліжка тяжкохворі люди, яких не можна було транспортувати у відведений для виселення термін, підлягали знищенню. У результаті жахливих умов перевезення та переселення загинуло близько 46 відсотків кримськотатарського народу. Близько п'яти тисяч кримських татар було направлено у розпорядження "Московвугілля" для роботи на шахтах і торф'яних розробках. Близько 70% переселенців направлялися на спеціальні поселення в Узбецьку
СРСР, інші - у Марійську АРСР, Горьківську, Свердловську, Костромську області
РСФСР. З урахуванням колишніх військовослужбовців загальне число депортованих
кримських татар перевищило 200 000 чоловік. 
15 травня 2016 році на Міжнародному музичному конкурсі «Євробачення» перемогу
здобула Джамала - громадянка України, але кримська татарка за етнічним
походженням. І саме ці рядки, які ви щойно прослухали, пролунали на сцені в
Стокгольмі. В цій пісні Джамала розповіла історію своєї бабусі Назил-Хан, що
пережила жахіття депортації. Історія давня, але вона тісно пов’язана з сьогоденням.
Адже як і багато років назад кримські татари змушені були покинути рідні домівки
через анексію Росією Криму. Ті хто залишились - піддаються серйозним національним та релігійним утискам. Цією піснею Джамала ще раз нагадала світові про проблеми кримськотатарського народу.
Не важливо, якою мовою ми розмовляємо, хто ми за національність, яку релігію
сповідуємо – ми завжди повинні бути людьми. Адже від того якими будемо ми,
залежить світ, в якому житимуть наші нащадки!